Дешевого газу вже не буде

Буде зима. I буде холодно. I буде газ. Але дешевого вже не буде. Скiнчився. Туркменбаши, якого Захiд називав великим диктатором, виявився ще й великим економiстом. Вiн зумiв для Газпрому пiдняти цiни аж до ста доларiв за тисячу кубiв. А Газпром зумiв викупити весь експортований газ у Туркменбаши аж на три роки вперед. Для України це означає одне - хоч у яких пропорцiях змiшуй росiйський та азiйський газ, а дешево не вийде. Вiн подорожчає i потягне за собою решту цiн. Лiдери регiоналiв, якi пiд час парламентської кампанiї критикували владу, що 95 доларiв - це вже криза в економiцi, тепер вже як урядовцi спокiйно пояснюють - готуватися треба до 135-ти доларiв за тисячу кубiв. Питання - коли зросте цiна? Це залежить лише вiд таланту переговорникiв з Кабмiну. Регiони давно запевняють що в Москвi вони свої.

Наразi мешканцi маленького мiстечка на Київщинi насолоджуються останнiм осiннiм теплом i як стихiйного лиха чекають опалювального сезону. Коли кожен буде змушений рятуватися власними силами. Люди не сподіваються що з підвищенням тарифів на комунальні послуги покращиться їх якість. Втім, побоюються, що взимку залишаться в холодних домівках за власні ж кошти.

Платити за холоднi батареї в родинi Копiйкiних вiднинi не хочуть. Тим паче, що й викладати доведеться бiльше. Родинi вдалося заощадити грошi i купити власний котел. Пiдрахували - пiсля впровадження нових тарифiв вiн заощадить більш, як половину сум за опалення. А ще не доведеться турбуватися, аби дiти вдома не застудились. Вмикаєш опалення, коли хочеш, а не коли хтось там вирiшить. Ще й температуру регулюєш.

Окрiм тепла, вiд котла ще й вода гаряча. В центральнiй системi її не бачили вже десять рокiв, у всьому мiстi. Мешканцi пiдозрюють, що комунальники вiдiмкнули гарячу воду, бо люди встановили лiчильники. Грiти воду їм стало невигiдно, собi не заробиш.

У селищнiй радi вiдсутнiсть гарячої води пояснюють великими боргами населення. Ще десять рокiв тому вони сягнули таких розмiрiв, що районна влада вирiшила вiд'єднати Бородянку. Нинi запустити мертвi труби неможливо, зiржавiли. А вiдремонтувати теж нема за що. А ще маленька Бородянка колись пишалася стрункими рядами багатоповерхiвок. Набудували їх чи не найбiльше в районi. Остани п'ять рокiв жителi верхнiх поверхiв жалкують, що хотiли бути ближче до хмар. З сорока восьми пiдiймальних агрегатiв у мiстi не працює жоден - двигуни поздавали на кольоровi метали. Тим часом рахунки за користування лiфтом i далi надходять, а люди пересуваються пiшки.

Скаржаться не лише люди, а й сам селищний голова. Мрiє подивитися у вiчi людинi, що писала закон про мiсцевi бюджети. Хай би якою високою була квартплата, вона не покриває рахункiв, що їх виставили енергетики. А покрити рiзницю коштом бюджету немає змоги.

Надiя лише на новий закон, який дає право залишати грошi вiд продажу землi в мiсцевих бюджетах. Iмовiрно, це допоможе розв'язати великi проблеми маленької Бородянки. Втiм, будувати комунальний рай почнуть лише пiсля Нового року, як документ набере чинностi. Тож цiєї зими кожен у мiстечку зiгриватиметься, як може. Власне, до цього люди звикали не один рiк.